Метод попередньої обробки поверхні
Приготуйте 0,5–1% розбавлений розчин силанового зв’язуючого агента. Нанесіть тонкий шар на чисті поверхні, які потрібно склеїти, дайте йому висохнути, а потім нанесіть клей. Розчинниками, як правило, є вода, спирт (метанол для метоксисиланів, етанол для етоксисиланів) або суміш води та спирту. Бажано використовувати воду без-фтору та недорогий, не-токсичний етанол або ізопропанол. За винятком аміноалкілсиланів, розчини, приготовлені з інших силанових зв’язуючих речовин, вимагають додавання оцтової кислоти як каталізатора гідролізу та доведення рН до 3,5–5,5. Довголанцюгові алкіл і фенілсилани непридатні для водних розчинів через їх низьку стабільність. Хлоросилани та етоксисилани піддаються серйозним реакціям конденсації під час гідролізу, а також непридатні для водних або водно{12}}спиртових розчинів; їх зазвичай готують у вигляді спиртових розчинів. Для силанових сполучних агентів із поганою розчинністю у воді додайте 0,1–0,2% (масова частка) неіонної поверхнево-активної речовини перед додаванням води для створення водної емульсії.
Метод міграції
Силановий сполучний агент безпосередньо додається до адгезивних компонентів, як правило, на рівні 1-5% від основної смоли. Після нанесення молекули зв’язуючого агента мігрують до межі зв’язку за допомогою молекулярної дифузії, створюючи ефект зв’язування. Для адгезивів, які потребують затвердіння, після нанесення слід витримати певний період часу перед затвердінням, щоб сполучний агент міг завершити процес міграції та досягти оптимальних результатів.
